На матеріалі прозових творів В. Некрасова доведено, що у розвитку жанрів XX ст. активну роль відіграє авторська свідомість, яка впливає на формування жанрового вмісту, та на динаміку формальних ознак жанрів. Відзначено, що прозові жанри відображають незавершену дійсність, що зумовлює їх пластичність і відсутність чітких меж між жанрами та родами. Розкрито жанрову своєрідність прози В. Некрасова, взаємодію в ній документально-автобіографічного та художнього начал. Визначено провідні теми та мотиви, особливості художнього конфлікту, способи створення образів у прозі письменника. Встановлено роль образу України й українських мотивів у формуванні жанрового змісту творів письменника. Розкрито концепцію героя та його еволюцію на різних етапах творчості митця. Головним героєм прози В. Некрасова є людина, доля якої пов'язана зі його історією, країною, епохою. За складних соціально-історичних випробувань (війни, репресій, еміграції) некрасовський герой набув трагічного досвіду, проте автор акцентував на нездоланності у ньому духовного начала, яке допомагає встояти героєві та зберегти людські якості. У зв'язку з цим основні конфлікти часу письменник переносить у внутрішній світ особистості, де відбувається боротьба життя та смерті, свободи та насильства, пам'яті та забуття. У центрі прозових жанрів В. Некрасова - "проблемний індивід", який переймається історичними, соціальними та духовними питаннями часу. Визначено особливості жанрів повісті, оповідання, мемуарів у творчості митця, а також їх взаємодію з іншми жанрами. У жанрі повісті В. Некрасова відзначено елементи романного мислення, зв'язок з історичними творами, а також філософсько-психологічним напрямом російської літератури. У прозі В. Некрасова виділено різновиди оповідань: оповідання-випадок, оповідання-характер, оповідання-спогад (рефлексію). Досліджено форми мемуарної прози письменника, а саме: нарис, літературний портрет, подорож, книга-гра. Виявлено характерні особливості індивідуального стилю письменника, а саме: поєднання епічного та ліричного, риторичну стихію, увагу до деталей, грунтування на реальних фактах і подіях, прагнення до філософських узагальнень. Установлено жанрові константи та домінанти у творах В. Некрасова різних років. Розглянуто зв'язок творчості В. Некрасова з традиціями російської класичної літератури (О. Пушкіна, М. Гоголя, Л. Толстого, А. Чехова) та новаторство письменника в контексті літературного процесу.

  Скачати повний текст